Дичина та здобич

Кіт

Нічні мисливці фермерських угідь і диких чагарників. Короткі пазурі та гострі, як голки, зуби роблять їх вправними вбивцями у високій траві савани чи на замерзлих просторах тундри. Ці створіння активізуються із настанням сутінків, чатуючи на околицях поселень, де вважають зерносховища та сінники своєю здобиччю й володінням. Вони не тікають від мандрівників; натомість вони кидаються вперед, завдаючи блискавичних подряпин і укусів, щоб прогнати чужинців зі своєї території. Наймити носять залізні чоботи та гетри з товстої шкіри, щоб уникнути кривавих ран, які ці дрібні хижаки лишають на відкритих щиколотках.

Також зустрічається як: Кошеня.

Курка

Свійська птиця, що шукає поживу біля мурів поселень. Строкате оперення свідчить про те, що ці птахи — чи то здичавіла худоба, чи то сільська власність. У світлу пору доби вони нишпорять луками, лісами та крижаною тундрою, хоча найгустіше скупчуються у смузі чагарників перед самими брамами поселень. Їхні маленькі очі швидко помічають загрозу: один-єдиний різкий рух змушує їх урозтіч тікати в усі боки. Селяни з Республіки Емівеліан та Імперії Нашрар вистежують їх за характерними слідами розгрібання землі.

Дельфін

Боязкі водяні ссавці глибоких вод. Гладка сіра шкіра та міцні хвости несуть цих створінь найглибшими просторами моря. Вони не виявляють агресії до кораблів чи плавців — натомість пірнають у глибину щойно зачують небезпеку або відчують поранення. Рибалки на прибережних дорогах нерідко вважають їхню раптову втечу знаком того, що в затоку ввійшли більші хижаки. Оскільки вони воліють тікати, а не битися, мало хто з мисливців переслідує їх, хоча в деяких прибережних селищах за їхніми рухами провіщають погоду.

Качка

Перната водоплавна птиця сільських ставків та угідь. Перетинчасті лапи гребуть мілкими зрошувальними ровами та сільськими ставками, де птахи вишукують зерно й комах. Вони відчувають наближення когось за коливаннями води та зриваються в короткий панічний політ щойно виникає небезпека. Їхній страх глибокий: навіть кинутий неподалік камінь змушує зграю розпорошуватися по небу. Місцеві селяни терплять їх за винищення шкідників, хоча й змушені щільно закривати зерносховища, аби птаство не розкрадало зимові запаси.

Заєць

Нічні стрибуни відкритих рівнин. Потужні задні лапи несуть цих істот тундрою та саванами під покровом темряви. На відміну від полохливої дичини, вони атакують мандрівників раптовими стрибками вперед і швидкими ударами в обличчя. Пастухи в степах укріплюють нічні загороди кам'яною основою, щоб ці звірі не перестрибували низькі огорожі. Ті, хто виходить у тайгу по смерканні, беруть із собою короткі кийки, щоб відбиватися від запеклих наскоків войовничого зайченяти.

Також зустрічається як: Зайченя.

Кінь

Міцні копитні їздові тварини відкритих рівнин і лісів. Мускулисті крупи несуть цих звірів луками, саванами й тундрою в денний час. Тоді як свійські коні біля поселень залишаються сумирними, дикі жеребці стають лютими, захищаючи своїх кобил, і зводяться на диби, б'ючи кожного, хто наблизиться до табуна. Замість утечі вони переслідують загрозу, кидаючись із кусанням і топчучи нищівними копитами. Вершники по всьому Кілморін покладаються на їхню витривалість для мандрівок між далекими герцогствами, хоча приборкання дикого жеребця вимагає витримати натиск, здатний зламати ребра.

Також зустрічається як: Жеребець, Кобила, Лоша.

Голуб

Дрібні сірі птахи, звичні для міст і дикої глушини. Переливчасте пір'я на шиї ловить сонячне світло, коли вони шукають поживу в пустелях, на узбережжях та в тундрі. Вони збираються в щільні зграї поблизу поселень, де підпускають людину на кілька кроків, перш ніж знятися в небо злагодженим помахом сотень крил. Ті, кого заскочив раптовий напад з повітря, зазвичай швидко оговтуються і тікають далі від небезпеки. Мисливці рідко витрачають на них стріли, адже ці птахи зриваються від найменшого руху.

Кріль

Обережна здобич лугів і прибережних чагарників. Довгі вуха повертаються на кожен тріск гілочки, перш ніж ці створіння чкурнуть у підлісок. Вони виходять удень пастися в саванах, лісах і на пляжах, пересуваючись нервовими перебіжками й полохливими стрибками. Хоча загнані в кут, вони можуть кинутися чи щипнути, їхній головний інстинкт — втеча від будь-якої загрози. Звіролови на узбережжі та лісових узліссях користуються цим передбачуваним острахом, заганяючи їх у приховані сильця заради шкурок і м'яса.

Також зустрічається як: Кроленя.

Мартин

Білокрилі падлярі узбережжя. Укриті сіллю дзьоби та бліде оперення вирізняють цих птахів, коли вони зграями відпочивають на узбережжі та на болотах. Вони з'являються з ранковим світлом, шукаючи поживу на мілководді, але не мають територіальної агресії до мандрівників. Щойно з'являється небезпека або блисне клинок, уся зграя здіймається в повітря злагодженою хмарою крил, рятуючись у درозі. Рибалки часто орієнтуються на їхній політ, визначаючи, де риба піднялася до поверхні.

Вівця

Вовняна худоба, що пасеться на денних пасовищах. Грубе біле руно захищає від вітрів тундри й північної тайги. Ці тварини тримаються щільними отарами на луках і прибережних чагарниках, кидаючись навтьоки за найменшого запаху крові або наближення чужинця. Хоча вони тікають від будь-якої поміченої загрози, загнані в кут барани можуть ударити рогами, щоб розчистити собі шлях. Пастухи з таких поселень, як Лефран і Клірмайн, покладаються на їхню вовну для зимового одягу й торгівлі, тримаючи худобу в кошарах біля міських мурів для захисту від вовків.

Також зустрічається як: Баран, Ягня.

Горобець

Денні птахи живоплотів та сільських угідь. Коричневе смугасте пір'я зливається з високою травою саван і звичайними фермерськими подвір'ями. Ці птахи кружляють у світлу пору доби, злітаючи за найменшого руху чобота чи меча. Навіть поранені, вони намагаються втекти до найближчого лісу, замість того щоб захищатися. Селяни біля Рарзіледа терплять їх, бо ті очищають зерно від комах, хоча їхні дрібні кігтики можуть залишити гострі подряпини на відкритій шкірі, якщо сполохати їхнє гніздо.

Черепаха

Шкірясті плавці прибережних глибин. Гумові панцирі виблискують під хвилями, де ці створіння ковзають крізь солону воду. Вони бачать у людях хижаків і тікають у ту ж мить, як на поверхню впаде тінь або клинок проб'є їхню шкіру. Рибалки вздовж Берегової дороги Скоз'єнта — Ррер'тусс відстежують їхні міграції, щоби передбачати сезонні течії, хоча для вилову потрібні терпіння й сіть, а не спис. Ті, хто переслідує їх, часто бачать лише порожній слід на воді, поки тварини пірнають у глибину заради порятунку.

Також зустрічається як: Шкіряста морська черепаха.

Зебра

Смугасті травоїдні відкритих луків. Смугасті шкури роблять ці табуни майже невидимими серед випаленої сонцем трави, доки вони не кинуться бігти. Удень вони тримаються відкритої савани, повсякчас нашорошуючи вуха до будь-якого руху. Вони ніколи не тримають удар, воліючи натомість бігти риссю або чвалом, щойно з'являється небезпека. Скотарі відзначають, що навіть незначне поранення змушує весь табун впадати в паніку. Оскільки вони тікають, а не б'ються, вони слугують живими вісниками наближення хижаків задовго до того, як мисливець розгледить пазурі.