Здичавілі

Ведмідь-воїн

Броньовані вартові тайги та глухих лісів. Шипасті булави трощать кістки там, де ці двоногі потвори день і ніч патрулюють узлісся. Ведмідь-воїн розправляє плечі та тримає позицію перед чужинцями, кидаючись в атаку лише тоді, коли мандрівник перетинає межу його угідь або оголює крицю. Вони носять залізні пластини, прикручені просто до густого хутра, і не падають, доки їхні тіла не будуть майже знищені. Місцеві дроворуби оминають мічені ними володіння, щоб не наразитися на стрибок із розгону, який завжди закінчується смертельним ударом.

Кривавий лучник

Прудкі застрільники кривавого кодла обходять руїни. Зазубрені стріли пробивають шкіряну броню ще до того, як жертва встигне скоротити відстань. Ці мисливці патрулюють підступи до завалених фортець і зарослих доріг, переслідуючи самотніх подорожніх швидкою ходою, аби не випускати їх із убивчої дистанції стрільби. Вони рідко відступають і продовжують обстріл навіть тоді, коли втрата крові позбавляє їх твердої руки. Місцеве ополчення навчилося брати з собою важкі щити-мантлети, щоб вижити під невпинним переслідуванням зграї кривавих лучників.

Кривавий шаман

Заклинателі крові, що полюють у багряних зграях. Магія крові вирує в цих мисливцях, коли вони обходять руїни та глибини Кілморін. Вони б'ють здалеку точними магічними снарядами та зцілюють рани побратимів просто в запалі бою, тож їхній натиск ніколи не слабшає. Кривавий шаман майже ніколи не відступає, женучись за пораненою здобиччю з невблаганним голодом, доки та не впаде замертво. Мандрівники взагалі уникають їхніх володінь, надивившись на те, як ці створіння безжально нищать кожного, хто наважиться блукати наодинці.

Бик-воїн

Броньовані вартові відкритих степів. Двосічні сокири лежать на вкритих рубцями плечах, поки ці велетні вдень і вночі бродять саваною. Воїн ширше ставить ноги й застигає на місці, коли наближаються мандрівники, кидаючись на них потужним стрибком лише тоді, коли хтось порушить його межу. Їхні бронзові панцирі відбивають звичайні удари, і вони продовжують розмахувати зброєю попри зламані ребра й глибокі рани, аж доки тіло остаточно не відмовить. Пастухи в державі Теократія В'ельд за версту оминають мічені ними місця, щоб уникнути цих жорстоких сутичок.

Драконід

Броньовані драконоподібні наглядачі прадавніх руїн. Важкі клевці трощать кістки там, де ці захищені бронею воїни заявляють права на землю. Вони видивляються слабкість у самотніх мандрівниках і нападають без жодної причини, розмахуючи масивними хвостами, щоб збити з ніг кожного, хто спробує зайти їм у фланг. Ці істоти зносять найтяжчі поранення й радше битимуться крізь посічену луску та роздерте м'ясо, ніж відступлять. Місцеві ополченці тепер уникають будь-яких руїн, де лишилися цілі мітки території драконідів.

Двельф

Мечники в плащах, що чатують серед забутих руїн. Дерті вовняні плащі приховують швидкі руки та гостру крицю. Ці мисливці вважають своєю здобиччю будь-які захоплені ними руїни й нападають на поодиноких подорожніх злагодженими вертикальними ударами та швидкими розчерками мечів. Вони зовсім не дбають про власне життя й тиснуть нападників ще довго після того, як інші вже давно втекли б із безнадійного бою. Торговці, які оминають глухі стежки, добре знають: двельф не спинить погоні, доки не поляже кістьми або поки жертва остаточно не вирветься з його угідь.

Слон-воїн

Закуті в лати вартові випалених сонцем рівнин. Важка залізна кольчуга вкриває шкуру, товсту, наче корабельна обшивка. Ці воїни патрулюють відкриту савану вдень і вночі, гордовито випинаючи плечі перед чужинцями на захист своїх володінь. Вони дають зрозуміти своє попередження тим, хто наближається, б'ючи лише тоді, коли порушено кордон або завдано удару. Оскільки вони б'ються ледь не до подиху смерті, караванні отамани спрямовують свої вози далеко в обхід відомих стежок патрулювання, аби не загрузнути у важкому й тривалому протистоянні з одним непохитним вартовим.

Здичавілий темний ельф

Звироднілі мечники, що нишпорять у зруйнованих глибинах. Погнуте залізо та посічена шкіра обліплюють цих ошалілих мисливців. Ховаючись у забутих підвалах і завалених фортецях, вони вишукують слабину в мандрівниках, перш ніж напасти градом почергових випадів і замахів згори. Здичавілий темний ельф переслідує жертву з упертою люттю, відмовляючись відступати навіть тоді, коли втрата крові збиває його з ніг. Вони прикриваються підібраними щитами, щоб скоротити відстань, а ті, хто вижив, часто згадують, що замість слів ці істоти видають лише бойове верещання.

Здичавілий дворф

Звироднілі хижаки, що блукають забутими глибинами. Пом'ята кольчуга та вищерблені сокири видають цих оскаженілих вигнанців, які нишпорять у зруйнованих тунелях і покинутих шахтах. Вони оцінюють кожного подорожнього за вагою калитки та силою руки, накидаючись на самотніх торговців злагодженими ударами щитів і жорстокими розсіченнями сокир. Ці створіння проміняли будь-який глузд на хижий голод; вони б'ються з такою розпукою, що продовжують махати зброєю навіть тоді, коли їхні кістки давно перебито. Уцілілі повертаються з цих глибин із розрубаними щитами та тілами, пошматованими зубами й крицею.

Здичавілий гном

Вкриті мохом падальники із зруйнованих глибин. Густі жмутки зеленого моху вкривають голови та плечі цих дрібних ошалілих істот. Вони звивають кубла в завалених льохах і покинутих норах, де вистежують самотніх мандрівників, немов здобич. Озброєні грубими палицями, вони атакують будь-кого, хто видається беззахисним, сиплючи швидкими хаотичними ударами. Їхня лють значно перевершує їхній зріст: здичавілий гном насідатиме далі попри переламані кістки чи глибокі рани, зупиняючись лише тоді, коли більше не може встояти на ногах. Каравани нерідко наймають розвідників, щоб вичистити такі нори перед проходом крізь руїни.

Здичавілий мінотавр

Громили з важкими клевцями на безкраїх пустищах. Іржаві клевці знаходять роботу у випалених сонцем степах і пустельних чагарях, якими блукають ці ошалілі створіння. Ані сонце, ані місяць не зупиняють їхніх ловів: вони пильно придивляються до подорожніх, вишукуючи слабкі місця, перш ніж обрушити нищівні удари зверху, що трощать кістки й залізо водночас. Ці хижаки женуться за своєю здобиччю з несамовитим запалом, не спиняючись навіть тоді, коли їхня броня стікає кров'ю, а кінцівки підкошуються від утоми. Вартові караванів з держави Імперія Нашрар спеціально носять важкі щити, щоб стримати розмашисті удари цих самотніх душогубів.

Здичавілий вампір

Звироднілі хижі мерці із завалених склепів. Зазубрені пазурі та видовжені ікла вирізняють ці божевільні оболонки, що никають забутими усипальницями. Вони розглядають здобич гострими очима, роблячи нищівні стрибки та розмашисті удари по кожному, хто занадто відбився від гурту, щоб захиститися. У таких створіннях не лишилося й сліду розуму — ними керує лише голод, що примушує битися попри поламані ребра й розірвані сухожилля. Вціліти вдається хіба тоді, коли вампіра скалічено настільки, що він більше не може рухатися. У довколишніх селах двері до льохів зміцнюють залізними смугами, аби не пустити цих нічних гостей усередину.

Гоблін

Хитрі нічні нишпорки лісів і боліт. Парні кинджали виблискують у місячному сяйві, коли ці потвори вилазять із заростей лісів і драговин. Вони вистежують самотніх мандрівників або невеликі валки, кидаючись у бій із шаленими замахами згори та швидкими ударами лез. Зграя гоблінів рідко відступає, продовжуючи навалу навіть зазнавши важких ран. Оскільки вони полюбляють ховатися у високій траві та твані, подорожні з монетами в кишенях уникають цих країв у сутінках, щоб не потрапити в засідку зграї ласих на легку здобич нападників.

Гобгоблін

Броньовані нічні мисливці драговин і пущ. Важкі булави та залізний обладунок віщують їхню появу в степах і болотах після заходу сонця. Ці нападники оцінюють зброю подорожнього перед нападом і, впевнені у власній броні, беруться за будь-яку ціль, яку вважають здоланною. Їхня впертість тримається довго після того, як інші вже зламалися б: вони б'ються попри важкі рани, обрушуючи удари згори доти, доки не впадуть без сил. Торгові факторії вздовж Чорносланцевого тракту нерідко наймають охоронців саме для того, щоб відбивати їхні нічні засідки.

Воїн у каптурі

Придорожні мечники, що полюють на подорожніх. Грубі вовняні каптури ховають обличчя цих розбійників, які блукають удень степами, лісами та тайгою. Вони оцінюють здобич за кількістю супроводу, кидаючись на поодиноких торговців або збиваючись у зграї, щоб задавити числом нечисленну варту. Такий воїн не сповільнить кроку й не відступить, доки чийсь клинок не розпоре йому черево. Чимало з них захоплюють землі залізом і кров'ю, лишаючи понівечені трупи як територіальні попередження для кожного, хто мандрує між поселеннями.

Кобольд

Озброєні сокирами верховоди в каптурах із лісів і драговин. Окуті залізом щити трощать обличчя в темряві, коли ці дрібні бійці виринають із лісових хащів і мулистих баюр після заходу сонця. Вони роздивляються кожного торговця чи розвідника, накидаючись на кожного, хто видається досить слабким, аби поживитися його припасами. Зграя не зламає стрій і не побіжить, поки побратими не лежатимуть нерухомо в багнюці. Ці нападники покладаються на швидкі зв'язки з ударів сокирами та щитами, щоб придушити здобич, через що постраждалим поселенням доводиться щедро платити за вечірні патрулі.

Ящір-воїн

Озброєні списами лускаті мисливці серед руїн. Хрипке дихання лунає з їхніх укритих лускою горлянок, коли ці хижаки оцінюють силу мандрівника перед ударом. Вони віддають перевагу іржавим вістрям списів і різальним ударам клинків, щоб тримати ворогів на відстані, зрідка вистрілюючи довгими язиками, аби скуштувати кров із розкритої рани. Ці воїни без вагань женуть здобич крізь завалені коридори, гнані невгамовним голодом, що змушує їх битися навіть тоді, коли їхня кольчуга розірвана, а луска збита на порох. Більшість тутешніх мешканців просто кидають будь-яке житло, якщо воно стоїть занадто близько до їхніх мисливських угідь.

Орк

Броньовані рубаки з сокирами на пустищах і рівнинах. Оковані залізом сокири та грубі кольчуги виказують цих хижаків серед пустель і саван. Вони обходять землі незалежно від дня чи ночі, видивляючись самотніх подорожніх, аби випробувати їхню силу в жорстокій сутичці. Воїн-орк насідає під час кожного нападу рубаючими ударами зверху та широкими розмахами, відмовляючись здаватися навіть відпливаючи кров'ю з численних ран. Їхні ватаги діють злагоджено, щоб ущент руйнувати поселення, змушуючи вцілілих зміцнювати брами в очікуванні нового набігу.

Скажений кентавр

Закуті в крицю хижаки, що чатують у зруйнованих поселеннях. Пом'яті нагрудники та вищерблені клинки вирізняють цих занепалих воїнів, які никають серед руїн знищених містечок. Вони відчувають запах крові здалеку й атакують кожного, хто подорожує без численної охорони, розбиваючи щити передніми копитами, перш ніж загнати мечі у відкриті боки. Ці створіння не тікають, коли їх поранено; вони б'ються зі скаженою люттю, доки їхні серця не спиняться або тіло остаточно не відмовить. Загони з сусідніх фортець ставлять блокпости, щоб не дати цим потворам переслідувати торгові каравани на шляхах до долин.

Відьма

Озброєні палицями чаклунки, що полюють на самотніх мандрівників. Окуті залізом ціпки цокають об каміння, коли ці чарівниці виходять із завалених руїн і зарослих святилищ. Вони вистежують будь-яку самотню душу, яку вважають заслабкою, щоб убити, застосовуючи закляття з відстані й знекровлюючи жертву. Поки її спільники падають навколо, відьма спрямовує цілющі чари, щоб утримати поплічників на ногах, і веде бій доти, доки її власне тіло не зламається остаточно. Більшість сіл тепер виставляють озброєну охорону на шляхах, що пролягають повз старі капища, аби запобігти зникненню купецьких караванів.