Культури

Таладан

Море повертає тіла. Воно не повертає імен. Таладан говорять талавареном і звуть себе причалами — за словом Данатал: безпечний причал, за який лишається обов'язок. Натомість автори мап написали Ґолдбрук, Беллдярд і Віткліф, й одна митна книга на тому узбережжі містить обидва прочитання, бо ніхто не схотів викреслити жодне. Їхні прибережні доми не присягають жодній Силі — лише зобов'язанню, прийнятому й сповненому; саме тому розписку про опіку Талакеден визнають у судах, які більше не згодні ні в чому. Дві з їхніх трьох корон називають своєю столицею місце, де ніхто не живе. Доми пережили обидві.

Держави: Растпікія, Боулд, Курунсі. Народи: Людина, Напівельф, Ельф, Гном, Рукарі, Вампір.

Кулдар

Імена, щоб кричати через долину, а не записувати до реєстру. Імена Кулдар короткі, бо це імена-гукання, створені лунати крізь скотопрогінні шляхи: Екх, Друкх, Гур, Каккулд. Судові писарі занотовували їх як шум, а потім посилалися на цей шум, коли не вносили цих людей до списків. Через сто тридцять дев'ять міст і сорок портів корони в Екху, Вробі та Годогу належать їм. Народи, яких викреслили з реєстрів, разом збудували перші контрякорі, а двори в Екху надали каменю війни форми, якої він тримається й досі: обличчя, що його можуть розгледіти обложені, та клеймо різця під ним.

Держави: Сзежір, Дга, Чаун, Растпікія, Дюр, Чар, Боулд, Дубуд, Рарн, Ґеґзо, Нузорд. Народи: Кентавр, Напіввелетень, Людина.

Душар

Рік води, куплений роком твого життя. Цистерна-рік — це договір Душар: один гарантований рік води в обмін на один рік праці, що успадковується і вкрай важко розривається. Борг у східній улоговині рахують не монетами, а посушливими сезонами, і мідні печі в Ґарараґз пожирають життя робітників, які розплачуються за спрагу своїх дідів. Святий Оновлення був одним із них: Ісмер із Зіндуш, який посадив перше дерево переселення. Пересадники часто про це згадують. Тридцять чотири міста Душар, що не мають власної корони під Сзежір та Екоро, згадують про це рідше.

Держави: Сзежір, Екоро. Народи: Дворф, Гном.

Ґатур

Жодне з цих міст не є чиєюсь столицею. Родина Ґатур робить позначку на поховальній урні, а потім платить гончареві, щоб той розколов шов і закрив шлях, яким хтось інший міг би дістатися до цієї могили. Через це деякі міста не ведуть поховальних списків; інші ведуть, але опускають робочі мітки. Двадцять чотири міста каменярів підкоряються двом коронам, яких вони не обирали: Сзежір і Дубуд. Харб — найбільше з них, саме воно дало Варті чування Едріна, який змусив володаря чекати своєї черги біля саду якорів; тутешні майстерні називають його передусім муляром. Товариства спадкоємців цитують його біля митниць Бугая, зазвичай відмовляючись платити.

Держави: Сзежір, Дубуд. Народи: Дворф, Кентавр, Нефілім.

Кессіт

Сигнал вистояв. Нічний політ — ні. Станція Зорової лінії — це ліхтар, ріг, лава та лічильна дошка, яку жодному чужинцеві ніколи не дозволяли побачити. Ланцюг тягнеться від Кліс до зовнішніх островів через три корони, які ні в чому не згодні між собою: Сзежір вимагає рахувати мідь, Екоро обкладає митом Перехід, Рарн приймає накази Дубуд із Шрача. У 1355 році Рарн закрило свої морські ліхтарі й рушило в політ за узгодженими навігаційними дзвонами. Холод перервав чари, і Падіння дзвонів пробило бронзою та тілами південні дахи. Доми не згаснуть удруге. Шрача називає цю відмову зрадою.

Держави: Сзежір, Рарн, Екоро. Народи: Рукарі.

Ларіт

Кожне повернення тут оплачується з саду. У саду якорів Ларіт не росте нічого, що не було б зрізане з того, що вже помирає. Їхні Серцедерева живляться щепленням, тому міські списки повернень і садові книги — це один фоліант, і рід, який втрачає дерева, втрачає чергу. П'ятдесят чотири з вісімдесяти трьох міст Імперії Нашрар належать Ларіт; проте на троні їх немає. Канцелярія в Ітеас називає це управлінням. Виноградарі з Карітлон кличуть це Нашийником із гарнішими манерами. Зневажливе прізвисько для них — Живцеві, і вони вживають його самі, маючи на увазі сад.

Держави: Емівеліан, Елд-Шолу, Нашрар, Екоро. Народи: Ельф, Напіввелетень, Нефілім.

Резґан

Один народ, розділений між судовою лавою, вільним містом та імперією. Двадцять вісім містечок Резґан лежать на землях Брух, Акх та Екоро. Резг утримує політичну лаву Справжньої ваги; священне місто явлення Брух лежить усередині суперницького Екоро; Акх лишається вільним містом за двадцять кілометрів униз за течією. Погоничі, обліковці, лікарі, носії та ковалі сперечаються, яке саме місце зрадило віру. Біля робочих дверей господарі виставляють один помітно полагоджений предмет; хвалити його як прикрасу — це показати невігластво. Їхні вчені заперечують спорідненість із Кулдар. Будь-який погонич, що знає обидві говірки, одразу чує її.

Держави: Брух, Акх, Екоро. Народи: Мінотавр, Гном.

Скалзен

Одна корона мандрує; інша освітлює затоплений престол. Назви поселень Скалзен роздвоїлися, бо Розтин записав їх під двома мірками, кожна з яких чинна й досі: Ґрольт'джесс, Ррер'тусс, Круссурусс. Суди вислуховують свідка Скалзен раніше, ніж управителя лорда, а потім нарікають, що свідок говорить подвійно. Їхні корони володіють Нашрар та Зар'тас. Матеґак досі лишається законною столицею Нашрар — схилом, на якому ніхто не збудував оселі, тож двір, який насправді править, мандрує. Місто Зар'тас лежить під протокою, а його печатки вирізьблюють і шанують так, ніби його вулиці сухі.

Держави: В'ельд, Растпікія, Нашрар, Зар'тас. Народи: Тінь, Напівельф, Людина, Мінотавр.

Вальдер

Вони вели два реєстри ще тоді, коли один вважався ганьбою. Доми Вальдер чотири століття поспіль записували родовід у два реєстри поруч, бо їхні суди мусили розглядати позови між установами, які вели облік походження несумісними способами. Сусіди називали їх Двоіменними й вважали це за жарт. Потім 1051 рік зробив суперечності повсюдними, і лише їхні папери виявилися здатними витримати це. Вони утримують сто п'ятдесят чотири міста й чотири корони: Ашін, Літур, Донаґіт, Інс. У кожній є нотар, який засвідчить шлюб, усиновлення чи капітуляцію — і візьме за це плату. Усіх обурює потреба в них. Усі приходять.

Держави: Уґаутрем, Лірері, Чаун, Чар, Боулд, Дубуд. Народи: Напівельф, Темний ельф, Людина, Ельф.

Ветирн

Дві корони несли одну варту, доки тринадцять мерців не підвелися. Ветирн тримають дві корони й один нічний дзвін. Поминки Менерґало бережуть єдиний неушкоджений архів до Розтину; Мен'ла оплакує своїх нещодавно померлих удома й записує смерті та повернення до Контрреєстру, який В'ельд відкидає. Біля Фетеділь кожна корона обрала шістьох полеглих на війні й заявила права на тринадцятого. Їхнє задумане тридцятиденне утримання тривало тридцять три роки. Тепер Схилена варта розвернула палі на північ. Тримана лінія здригається біля розсіченого залізного шляху, коли лунає дзвін Менерґало. Родини вимагають звільнення, свідчень або спадку, збереженого мовчанням.

Держави: В'ельд, Мен'ла. Народи: Темний ельф.