Боги та святі

Святий Цілитель

Вона залишила гросбухи замість учення, і зробила це навмисно. Весса з Резґа вийшла з Попільної зими з лазаретом, який ніколи не зачинявся, і зовсім без жодного вчення. Залишила вона арифметику на стіні палати, виведену почерком, який її Доми пам'ятають і досі: чия плоть сплатила за чиє зцілення. Резґ береже її череп, а її Доми доводять у суді, що стіна — куди величніша реліквія. Донор перед тим, як віддати все, вимовляє над нею чотири слова: «Вессо, виснаж спершу мене», — і різник записує ім'я. Її власні реформатори кажуть, що свята милосердя залишила гросбухи замість милосердя, а гросбух можна читати у зворотному напрямку, доки не знайдеш ціну людині.

Також знана як Весса з Резґа, Відкрита палата, Берегиня гросбухів. Клятва: «Вессо, виснаж спершу мене». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Похований

Він був тут іще до перепису, стверджують віряни. У дев'ятнадцяти з двадцяти трьох держав Кілморін ці зібрання поза законом, тож осередок налічує п'ятьох. П'ятеро людей можуть вести п'ять окремих спостережень, стежити за підготовкою одне одного й розійтися по домівках без потреби в залі; жоден наглядач не тримає єдиного примірника. Вони збираються там, де дві міри суперечать одна одній, і щось відгукується достатньо часто, щоби ризик був виправданий. Що це саме — осередки сперечаються. Про кривду згодні всі: перепис не є згодою, а могила не дає дозволу використовувати мерця. Варта чування заперечує, кажучи, що без могили, імені, дати чи визнаного отримувача обряд неможливо перевірити. Таємноприсяжні називають це самою суттю.

Також знаний як Незаписаний, Той, Хто Був До Перепису. Клятва: «Він був тут іще до перепису». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Святий Поборник

Він загинув, утримуючи мур міста, яке зреклося його. Корін з Акха поліг у проломі міста, яке двічі відмовило йому в громадянстві. Його Поборники розуміють це буквально: вони стоятимуть гарнізоном на мурі заради людей, які їх зневажають, і нізащо не триматимуть його за плату. Під час облоги вони стають там, де падає тінь Каменя війни, і кидають виклик ворогу — наважся вчинити різанину на очах у свідків. Гільдії нарікають, що Поборник підкоряється своєму ордену перш ніж договору, і все одно наймають їх наступного сезону, бо мур устояв і рахунки це підтверджують.

Також знаний як Корін з Акха, Пролом, Непідкупний Щит. Клятва: «Коріне, стій зі мною». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Свята Світанку

Аурел спалила якір. Її правиця так і не повернулася додому. Суд, який повісив Аурел з Літура за спалення контрякоря, дозволеного судовою лавою, зарахував її до лику святих сорок років по тому — на той час усі судді, які засудили її, вже померли. Вогонь, санкціонований її обрядом, спалює втриманих мерців і живу плоть однаково, хоча втримані страждають дужче, тож загін Клейма вартий роти в місці розлому і значно менше проти здорових людей за муром. Її правицю возили на облоги у срібному ковчезі. Вона покинула Літур у 1469 році, і тепер Клеймо обіцяє повернути додому запечатаний Срібний Рукав.

Також знана як Аурел з Літура, Перше Світло, Палка Оцінювачка. Клятва: «Світанку, бережи мене». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Батько Кузні

Його не благають про ласку. Йому показують роботу. Йому не подають прохань. Вірянин завершує справу, залишає виріб там, де працю видно, і повертається з першою зміною, щоби побачити, чи відгукнулося щось. Іноді на ранок шов сходиться сам, без жодного сліду молота. Здебільшого зранку нічого не змінюється, і ніхто не вважає це відмовою. Дрібна чесна праця має вагу, як і вада, визнана тоді, коли її ще можна виправити. На похороні родина виставляє один завершений виріб небіжчика й один незавершений, і той, хто бере до рук кельму, бере на себе й борг. Бувало, родини розпадалися через наполовину складений мур.

Також знаний як Явлена Праця, Істинна Маса, Холодне Ковадло. Клятва: «Справжня вага». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Зелена Матір

Її святиня — живець. Хтось мусить дбати, аби він жив. Стара віра звертається до Зеленої Матері через усе, що зросло під людською рукою: городнє зело, прищепу в саду, затінкове дерево на вулиці чи Серцедрев на подвір'ї гільдії. Її святиня — це живець, і якщо доглядач замінив засохлий паросток новим, він має вголос оголосити, звідки взято нову прищепу. Дорогий пагін нічим не святіший за здорове місцеве віття, а потайлива заміна — це брехня про турботу, а не про рослини. У садових родинах Ларіт союз скріплюють над двома речами: живцем — на знак того, що двоє берегтимуть разом, та знаряддям, яким один із них і далі володіє одноосібно.

Також знана як Гілля, Матір Достиглого Врожаю, Укорінена. Клятва: «Корінь і хорт». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Святий із Ліхтарем

Запалена лампа означає, що тут знайшли й нарекли тіло. Рон із Шиза розносив повідомлення про зниклих безвісти, які жоден суд не скріпив би печаткою, шляхами, де остови зруйнувалися, а втримані мерці й досі стояли в місцях розломів. Його знайшли на Харбському шляху із запаленою лампою й перерізаним горлом. Ліхтарники продовжують його маршрут: нічний супровід, листи й реєстр зниклих. Їхнє світло — не благословення, а доказ, і мрець, знайдений під запаленою лампою, отримує ім'я, дату й могилу. Шиз продає його олію з націнкою й відмовляється обговорювати цю домовленість.

Також знаний як Рон із Шиза, Незапалена Лампа, Читець Зниклих. Клятва: «В ім'я лампи, що не згасла». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Прадавня Порожнеча

Темрява була першою; дім і досі тримає варту. Є дві назви й жодної визнаної третьої. Прадавня Порожнеча — шаноблива, Тиран Порожнечі — ворожа, і в кімнаті у Ветірні цей вибір видає погляди людини перш ніж вона закінчить речення. Усе вчення Пробудження вміщується в один рядок: контакт народжує обов'язок пильнувати, а не право правити. Їхній головний гріх — коритися почутій відповіді. Голос, зміщений знак чи неможливий факт — це доказ, але ніколи не закон. Схилена варта вважає, що первозданному належить покора, стає навколішки, щоби визнати це, і зазнає переслідувань від ордену, який послуговується тими самими обрядами.

Також знана як Тиран Порожнечі, Первозданна Темрява, Те, Що Було Тут Першим. Клятва: «В ім'я темряви, що була тут першою». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Життєдавець

Три віри дякують трьом сутностям біля одного дерева. Життєдавець — це ім'я, яким називають відповідь Серцедрева скрізь, де сходяться три віри. Стара віра стверджує, що це Зелена Матір при виконанні обов'язку. Варта чування наполягає, що все, що відповідає з Серцедрева, ніколи не називало свого імені й не має права його отримати. Авасул не називає жодної Сили й говорить про обов'язок віддавати назад те, що можна віддати; чужинці звуть це так само — Життєдавцем. Усі три обряди залишають той самий іній і ті самі спустошені комори, а однаковий іній ще ніколи не вказав, хто саме відгукнувся. Через чотири століття садівник Ларіт, Вартовий і береговий доглядач можуть стояти біля одного дерева й дякувати трьом різним сутностям.

Також знаний як Безіменна Відповідь, Третій Позов. Клятва: «Поверни забране». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Свята Милосердя

Вона перетяла пута одинадцятьом за одну ніч. Її зробили святою. Гальда з Болда перерізала опори одинадцятьом утриманим мерцям за одну ніч, серед яких був і її брат, бо Болд не мав чим їх годувати й відмовлявся звільнити. Варта чування зробила її за це святою; Чорна варта називає ту ніч першим убивством, благословенним церквою, і згадує її ім'я лише як прокляття. Її Милосердя приходять тоді, коли мрець у домі пережив усі сімейні запаси, маючи при собі наказ, двох свідків і ніж. Вони кажуть, що ніколи не стукають; місцеві закони, вартові, правителі та рідня й досі самі вирішують, впускати їх чи ні.

Також знана як Гальда з Болда, Одинадцятеро, Останній Нагляд. Клятва: «Гальдо, дій хутко». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Королева Жалоби

Дві монети питають, що горе й досі винне живим. Чорна варта відкололася від Варти чування через одне-єдине питання й ніколи його не розширювала: хто має право сказати, що людина, чиє існування підтримується працею інших, перестала бути людиною? Її знак — пара монет на пласкому камені, і люди, які відкидають церкву, все одно залишають їх на могилах. Родини тлумачать цю пару по-різному; та ніхто не заперечує одне: двох монет досить для того, щоб залишити їх коштувало бодай чогось. Вона не має жодного храму. Якщо справа сумнівна, її церква воліє розширити опіку, а не припинити її, а її клятва говорить решту: ніхто з моїх не піде геть.

Також знана як Дві Монети, Королева Без Храму, Невгамовна Скорбота. Клятва: «Ніхто з моїх не піде геть». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Святий Прочанин

Нічого не проси, неси будь-що, переходь до відлиги. Другої зими Тління Талія з Менерґало спустилася з криги до Бугая разом із дитиною, чийого міста вже не було в жодному списку. Вона нічого не просила в міст, які минала, і брала лише те, що давали. Єдина з вісьмох, чия реліквія так і не отримала прихистку: чоботи мандрують, і дім Прочан перебуває там, де вони опиняються цього сезону. Власний припис Варти чування свідчить, що неперевірене джерело веде до оманливого узгодження, і її каноністи наполягають на цьому ще з 1201 року за календарем. Прочани так і не відповіли, а чоботи не спинилися.

Також знана як Талія з Менерґало, Зимовий Перехід, Мати Неприписаних. Клятва: «Перенеси мене». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Святий Оновлення

Перше дерево, яке ніхто не дозволяв. Кожна гільдія наслідує її. Ісмер із Зіндуша посадила перший Серцедрев, на який ніхто не давав дозволу: живець, зрізаний з умираючої святині в місті, яке викреслили з реєстрів у 1051 році за календарем. Кожна гільдія, що саджає дерево зараз, повторює її злочин і називає це грамотою. Її Пересадники щеплять, обрізають і спалюють уражені пагони привселюдно, щоби сусіди бачили, як вони палають. Що Ісмер так і не з'ясувала — то це чи винне дерево, вирощене з украденого живця, щось тому саду, з якого його зрізали. Садівники Ларіт кажуть «так» — докладно й розлого — і призначають ціну за свої живці відповідно.

Також знана як Ісмер із Зіндуша, Самовільна Прищепа, Другий Сад. Клятва: «Ісмер, пусти коріння». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Згнилий Владика

Врожай можна зібрати зарано. Людину теж. Жнивний двір звертається до Згнилого Владики над компостом, хворим корівником, чумною палатою чи полем через тиждень після жнив. Офіційне прийняття передбачає розміщення гнилого зразка поруч із незайманим і присутність живого отримувача в кімнаті. На кухні це лише один жест: зіпсована частина відкладається вбік перед тим, як розділити добру їжу. Діти Двору засвоюють заборони раніше за будь-які молитви: не торкайся здулої туші, не пий воду нижче за течією від цвинтаря. Його робітники переповідають жарт про перший кошик: один підгнилий плід і троє службовців, які сперечаються, чи враховувати його.

Також знаний як Достиглий Врожай, Владика Полів і Перелогів. Клятва: «Усе є його полем». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Святий Вартовий

Прив'язка лорда чекала своєї черги за підводою погонича. Обидві руки Едріна з Харба зберігаються тамтешнім капітулом, і обидві були зламані. Минуло дев'ять днів, як він утримував якірний сад після того, як реєстр замовк, коли з'явилися люди лорда, щоби просунути ім'я вперед у черзі. Черга встояла. Едрін помер через чотири зими не від чогось гіршого, ніж звичайна зима, і відтоді його Вартові визначають порядок, за яким мертві стають спійманими біля Серцедрева. Варта чування стверджує, що Едрін відгукується на обряд. Власні муляри Харба, яким не чуже благочестя, кажуть, що він відгукується на чесний гросбух.

Також знаний як Едрін з Харба, Дев'ятий День, Доглядач Черги. Клятва: «Вартовий, утримай мене». Їхня природа залишається предметом суперечок.

Дика Ловиця

Здобичі дякують, її з'їдають і ніколи не вважають безкоштовною. Дикій Ловиці дякують за здобич, яку вирішили вбити: відстріл, зимовий забій чи полювання, яке прогодувало село. Забране з'їдають або пускають у діло. Підрахунок після цього фіксує тварин, рани, м'ясо та втрати — як у поганий день, так і в добрий. Її Червоне полювання не тримає осель і не збирає податків, тому харчується там, де його наймають: худобою, залізом, прихистком у дорозі та зимовими запасами. Більшість родин Старої віри ні на кого не полюють, дякують їй під час забою худоби та прив'язуються до Серцедрева, як і всі інші. Її прокляття шириться далі за її обряд: хай хорт знайде твоє ім'я.

Також знана як Відстріл, Зимова Частка, Хорт біля Дверей. Клятва: «Хай хорт знайде твоє ім'я». Їхня природа залишається предметом суперечок.